Форум Privat Aero

Павел, по теории тарелок, я сказал всё. С моей точки зрения, естественно. И мои предложения, остаются в силе.
Что касается рисунков выше
С первым рисунком - внутренний кронштейн навески правого закрылка, в аварийном состоянии. Вывернут. Этот самолёт не полетит.
S-38, Сикорского. На Вашем рисунке, площадь стабилизатора, меньше, приблизительно на 10% от площади оригинала. Этот самолёт будет иметь большие проблемы на посадке.
Я понимаю, это совершенно неважные вещи с массовой точки зрения. Но, не для меня. Летательный аппарат, должен выглядеть красиво даже на рисунке художника. Я не о творчестве Пикассо. Я о людях, реально связанных с авиацией. В мелочах, моментах, нюансах, мгновениях, кроется целое от жизни. Перепроверьте эти нюансы в вашей теории по тарелкам.

Это легко поправимо одной двумя сотнями баксов всего лишь. А на счет теории я понял что Вы особо не вникали)

Там немає у що вникати. Тим більше мозку, який знайомий з еволюцією людської думки щодо польотів у повітрі. Особливо мозку професіонала (то я не про себе, якщо що). Теорія нічого не варта, просто фантазія, якщо не підтверджується робочим прототипом.

...Понад 10 років тому, якраз у розпал світової фінансової кризи, коли долар "ледь не загнувся", заволоділи моєю свідомістю думки про вільні польоти, щоби куди завгодно полетіти. Мрія стартанула з компактної "кишенькової гравіцапи". Але ж я цілий ІТ-інженер, спеціально навчена людина для формалізації та декомпозиції проблеми з метою її вирішення. Проблема полягала у піднятті на певну висоту над поверхнею та переміщенні умовного центнера з точки А в точку Б.

Як людина, уже знайома з концепцією шановного Архімеда про точку опори як базис відносного руху, почав шукати, де би цю точку опори розмістити. Опиратись на "ефір" хотілось дуже, але практичних знань з довідниками знайти не вдалось. А що ми не знаємо, тим ми не володіємо. Тобто ідея "ефірної тверді" виявилась неможливою на той момент... Але ж ми цивілізовані люди, ми знаємо, що люди вже вміють використовувати повітря для аналогічних цілей. Тож почав я мої мандри у нетрі класичної аеродинаміки. Дивився відео, читав скачані підручники, вивчав скачані лабораторні роботи студентів авіаційних вузів - вивчав теорію першої половини ХХ сторіччя. Нишпорив по тематичних форумах і вивчав, що люди думають. Врешті решт набув якоїсь теоретико-інтуїтивної уяви про утворення подйомної сили за допомогою аеродинамічної поверхні. Побудував в екселі таблицю інтегрування несучого гвинта. Багато формул, багато розрахунків. Дуже цікаво, між іншим.

Потім прийшов до енергетичної установки, тобто двигуна для несучого гвинта. І все почалось спочатку. Грошей, щоби одразу купити собі готовий літальний апарат, немає. Тому знову наївно вдарився у пошуки альтернативи існуючим рішенням двигунів. Теорія, чужі лабораторки, розрахунки - через термодинаміку та аеродимаміку газів. Усі існуючі види двигунів рахував. Енергетичної халяви не знайшов.

І якщо на початку мого навчання я збирався за кілька тисяч доларів збудувати собі "кишеньковий гелікоптер", то вже за кілька років дякував Богу за те, що Він вклав у мої мізки думку про те, що життя одне і його треба цінувати, особливо власне життя. Прийшла пора зайнятись вивченням властивостей різних матеріалів, особливо міцності та деградації. Про основи якісь уявлення мав, а от про технології виготовлення та контроль якості замислився вперше у житті.

Вже після такої теорії мені стало зрозуміло, що мого одного життя для втілення літалки власними силами та знаннями просто не вистачить. Тобто конструктори мають рацію, коли конструюють та збирають літальний апарат з уже готових вузлів та матеріалів.

Тим часом на роботу почали прилітати маленькі гелікоптери Robinson R44, які я досхочу роздивлявся, мацав, міряв, фоткав та пробував на пружні деформації. Справжня надійна сертифікована серійна літалка - то є еталон саморобника, як не крути.

...Багато ніби то змарнованого часу. Але ідея "літалки з-під ліжка" не залишила мене і - головне - існує у природі та набирає популярності. Це мотопараплан. Цяцька недешева, вередлива і має купу обмежень. Але автономність потрясна. Ось, наприклад:



Звертаю Вашу увагу, що той чувак зібрався, зробив коло та знову розібрався - лише за 4 хвилини.

Або ось такий варіант для дядьків:



Трохи важче і довше, але вже менші вимоги до здоров'я.

Оскільки за весь час мого "авіаційного бродіння" робочої ідеї "кишенькової гравіцапи" я так і не зустрів, то таки купив собі двигун для парамоторної установки. Трохи оклигаю від наслідків ковіду, сформую ТЗ на папері та відправлю зібране залізяччя спеціалісту, який виготовить мені працездатну силову установку.

...Для чого це все розповідаю? Показую, чим треба займатись, якщо хочете отримати практичний результат. Або відпрацьовуєте теоретичну базу на основі сучасних знань, або будуєте успішний робочий прототип, який підтягне сучасні теорії до чогось нового чи нагадає щось з існуючого, але не використовуваного. Те, що не можна помацати - не існує. Усі теорії набувають ваги виключно після успішного втілення та демонстрації працездатності.

P.S. А отой прототип інерціоїда у воді працює виключно за рахунок реактивної взаємодії з рідиною, яка не стискається: гостра сторона витрачає енергію більше на розштовхування рідини в сторони, а тупіша сторона відштовхується від води. Щоби це працювало у повітрі, необхідні конкретні надзвукові швидкості тієї "праски", тому конструктивно та енергетично прогрАє звичайному реактивному двигуну.

_________________
Слова остаются словами, а дела постепенно ведут к цели. (C) DANik

Павел, вы меня не поняли совершенно
Я перестану быть собой. если попытаюсь даже в общих чертах разобраться в теории по тарелкам. Ихним тарелкам. Нам они не светят, разве, что в виде квадро и более коптера на электротяге. Мне ещё в этой жизни, необходимо построить свой антистереотипный, персональный ЛА. Попробовать помочь кому-нибудь, вернуть правильную геометрию самолёта АИ-10 и в этом виде размножить, ну и сделать рабочую конверсию силовой установки для тех, кому трудно собрать деньги на Р-912, хотя бы. И вот на этом ремесле. зарабатывать себе на хлеб насущный. Больше в этой жизни, мне ничего не надо. Всё, что можно в этой жизни. я уже посадил, и оно само выросло.
Вы, Павел, считаете, что прочитав и разобравшись в общих чертах в Вашей теории, я быстрее и качественней смогу сделать вот всё то, в чём хочу реально полетать в небе?
Я думаю
Я совершенно не интересуюсь посмертными признаниями своих скромных умений. и почитанием меня как гуру в области нетрадиционных способов преобразования личного времени в мудрое выражение лица. Мне достаточно хорошо летающей, материализованной собственноручно в алюминии, машины, на которой я и окончу свой жизненный путь.
Но всё то, что я Вам написал, касается отнюдь не Ваших тщетных чаяний. А лишь способу решать задачи более эффективно и реально для нашего материального мира. Научившись преобразовывать свои мысли в образы при помощи краски и холста, Вы гораздо более эффективно само реализуетесь и преобразуете мысленное в материальное. Вот так надо и с своими тарелками. Но не с помощью объяснения личной теории массам, которые частью не готовы признать вас отцом-основателем, а частью трезвые и понимают, что такое фрисби.
Удачи Вам, дерзайте и иногда перечитывайте меня, попустит

Это интересно, но зачем я должен это читать если вы сами не потрудилсь поинтересоваться о чем сказал я?
Повторю еще раз - здесь https://sci-article.ru/stat.php?i=1601957819 научная статья об АЭРОДИНАМИКЕ Там не слова про эфир, а только о том, каким образом был получен результат и что он означает. Вам это вполне может пригодиться.
Цель, которую я себе поставил, почти достигнута. Это игрушка типа фрисби, но легче, которую не надо сильно швырять, летающая медленно, не травмоопасная, которую можно кидать и ловить. Которая летает необычно. Хотя она и требует доработки, тем не менее это уже сделано
Летает необычно https://youtu.be/dDDdk9wdAoo
Кидаю и ловлю https://youtu.be/XSRkQbWFJN4

Ех, Павле, несиметричні вібратори я переварив ще на початку своїх пошуків. Читав Вашу працю, як свої робочі записи. Ви далеко не перший з такою ідеєю. Ідея для води при адаптації до повітря заводить в тупик. Коли починаєш рахувати реальними цифрами та матеріалами, то розумієш, що для повітряного середовища це аналогічно розгону до надзвукової швидкості, гальмуванню та зворотного розгону артилерійського снаряда. Це потребує скаженої щільності енергії та фантастичної міцності матеріалів. Не знаю, чи існують такі у природі, щоби були придатні для використання людьми.

Але це моє бачення. Можливо, я щось не розумію в силу стандартних людських обмежень. Тому прошу Вас порахувати по Вашій теорії наступну задачку:

У стандартній атмосфері підіймаємо тіло масою 100 кг на висоту 50 метрів над рівнем моря і тримаємо його там протягом 1 години (3600 секунд). Питання:
1. Скільки енергії (в МДж) потребує Ваш літальний апарат для виконання такої роботи?
2. Яке джерело енергії Ви використаєте?
3. Які будуть габарити і маса рушія (движителя) Вашого літального апарату?
4. Які будуть габарити і маса Вашого літального апарату в цілому?
Цифри, давайте цифри. Без цифр ніяка ідея не втілюється.

_________________
Слова остаются словами, а дела постепенно ведут к цели. (C) DANik

Это очень интересные вопросы но вот считаю я совсем плохо. Просто до того еще не дошло так как неизвестно что считать. Есть расчеты на вибролет, которые показывают что он экономичней ракеты . Вот здесь https://patents.google.com/patent/RU2147786C1/ru
Но это теория, а на практике он движется в противоположном направлении и движет им свободная тепловая энергия из воздуха, которая к тому же может накапливаться. И как измерить ее значение я не знаю. Нет пока видимо для этого формулы. А кроме того ветер много энергии дает как планеру.

Но ветер оставим. Как посчитать силу турбулентности, которая толкает? Вот сместилась пластина вперед, ощутила сопротивление воздуха, которое учитывают расчеты на вибролет, а потом турбулентность ее догоняет и толкает. С какой силой толкает турбулентность?

Вязкое трение значит что тело двигаясь в воде или воздухе будет замедляться бесконечно. В реальности это бесконечное замедляющееся движение возможно благодаря толкающей турбулентности. Выходит что тарелка будет работать на батарейке и бесконечной энергии из воздуха. Надо видимо экспериментально необходимые для рассчетов значения получить, но их надо как-то измерить. Для этого приборы измерительные нужны. У меня их нет, поэтому осталось только на угад сделать - сработает или нет.

Це біда. Це Ваша персональна біда, яка буквально вбиває час Вашого життя.

Відомо. Нижче покажу.

Цікаво, але... не ефективно і таки не економічніше ракети.

У цьому патенті розлядається варіант імпульсного реактивного руху. Суть методу - експлуатація в'язкості газів при різних швидкостях, а саме: поверхня швидко впирається в повітря і повільно повертається на стартове положення. А якби поверхню не довелось повертати назад, то вона би постійно рухалась і штовхала повітря. Найвигідніша швидкість штовхання така, яка близька або перевищує швидкість хвилі у середовищі, тобто швидкість звуку. При такій швидкості штовхаючої пластини повітря не встигає обійти пластину, внаслідок чого ми отримуємо штовхаючу силу.

Так от, у ракети роль такого нескінченного штовхання пластини виконує газ, який соплами Лаваля розганяється до надзвукової швидкості і постійно впирається у повітря, без будь-яких перерв чи імпульсів. Сила штовхання (F) рахується простим добутком (умножением) площі критичного перерізу (S) сопла Лаваля на тиск (P) у камері згорання F=S*P. Наприклад, якщо тиск (надлишковий) у камері згорання 2 кг/кв.см, а площа критичного перерізу 100 кв.см (це 1 кв.дм), то ми отримаємо тягу F = 100*2 = 200 кг. І це ще невеликий тиск, такий, як у камерах легкового автомобіля.

Щоби створити таку ПОСТІЙНУ тягу акустичним способом (сигнал пилоподібної форми у динаміки), як розглядається у патенті, то я навіть не знаю, наскільки нижчим буде ККД у порівнянні з соплом Лаваля. І це ще без врахування витрат на перетворення енергій. Ракетний двигун однозначно виграє, а про класичний гвинт навіть не згадуватиму, він ще ефективніший енергетично.

При сучасному розвитку технологій ідея віброльоту енергетично неефективна вже на теоретичному рівні.

Вільна теплова енергія повітря фізикам відома як ентальпія газів. Поки ця енергія вільна - Ви геть нічого з нею не зробите. Це просто термодинамічний стан речовини. Змінюється нагріванням/охолодженнням та стисненням/розширенням у замкненому об'ємі - і лише завдяки замкненому об'єму з цієї енергії можна мати якусь користь. Тобто корисна нам енергія - це НЕ вільна енергія. Навіть у класичному крилі повітря енергетично підкачується під крилом, а вивільняється над крилом - і тоді ми маємо профіт у вигляді підіймальної сили.

З мізерною силою. Турбулентність - це перехід напрямленого потоку газів до звичайного броунівського руху молекул газів. Цікавості ради погугліть дистанцію вільного пробігу умовної "молекули повітря" і згадайте, ЧОМУ ракетний струмінь газів у повітрі менш ефективний, ніж у космосі.

Печаль у тому, що ніхто не знає, що таке "енергія". Енергія чогось - будь ласка, а от енергія сама по собі - науці невідома. Тобто якщо Ви не знаєте, чим збираєтесь оперувати, то не варто навіть починати. Щоби не було, як в анекдоті:

Летять Чапаєв і Пєтька за штурвалом літака, керують. І обоє ніц не шарять у цьому. Чапаєв, щоби не виглядати дурнем, кричить:
- Пєтька! Прібори!
- Пять!
- Шо пять?!
- А шо "прібори"?!

_________________
Слова остаются словами, а дела постепенно ведут к цели. (C) DANik

Новые слова заставили меня задуматься. Считать то я могу научиться, надо все слова сначала выучить)))

Это верно что расчеты бы мне помогли, но опираясь на них я бы пришел к тем выводам что и Вы.

Чтобы понять принцип достаточно упростить до одного смещения пластины относительно центра масс. При этом она ощущает сопротивление воздуха. Оно замедляет смещение пластины.

Что может привести к смещению центра масс?

1. Упругость воздуха. Это микроскопическая сила на порядок меньше поверхностного натяжения воды. То есть пластину оттолкнет назад на микроны.

2. Выравнивание давлений. Каверна за пластиной начнет заполняться воздухом. Из-за несиметричности каверны поток будет направлен в пластину сзади. Сила потока будет зависеть от разницы давлений.



То есть, если пластина сместится со скоростью света, под ней произойдет ядерный взрыв. Но чтобы получить движение достаточно сместить пластину быстрее чем воздух успеет ее обтечь. Это запустит цепную реакцию, при которой молекулы начнут отталкиваться и свободная тепловая энергия воздуха станет направленной в турбулентном вихре.

Смещение пластины в дыму, когда после остановки движения турбулентность продолжает движение в виде кольцевого вихря, толкает пластину и отражается в стороны на 1.15 тут https://youtu.be/6uP2JjZLNro

Вопрос как узнать давление, которое оказывает поток в ножке гриба?